лях

Приклад 1:
По­вертівши в ру­ках вир­ва­не жи­то, він ски­нув очи­ма на дру­гий бік межі; зно­ву гля­нув на свою ни­ву, на­че рівняв дві ни­ви між со­бою,- і про­мо­вив вго­лос: “Бач… на на­шо­му полі жи­то кра­ще, ніж у дядька Ка­бан­ця: моє та­ке гус­те та гон­ке, а в йо­го – лед­ве од землі одлізло -ни­зеньке, жов­те, зас­мок­та­не…” Не вспів до­ка­за­ти ос­таннього сло­ва,-чує: не­да­ле­ко, з-за жи­та, хтось співає… Він при­таїв дух; нас­то­ро­шив уші, слу­ха… Го­лос тон­кий, гнуч­кий, дзвінкий, так і роз­хо­див­ся на всі бо­ки: то роз­ля­гав­ся в ви­сокім прос­торі; то слав­ся по землі, по зе­ле­них жи­тах; то за­ми­рав од­да­ле­ки на по­лях роз­ло­гих; то вли­вав­ся в ду­шу якимсь несвідо­мим щас­тям. Парубок сто­яв, як за­ча­ро­ва­ний.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Те­пер тілько пос­теріг Петро, що за­по­рожці тут не одрізня­лись оде­жею од прос­тої сіро­ми Зна­ти їх бу­ло хіба по дов­го­му осе­лед­цю з під шап­ки да по шаб­лях і пісто­лях – шаблі й пістолі бу­ли в де­яких до­рогії. Зу­пи­нивсь і розг­ля­дає доб­рих мо­лодців, чи не вздрить Ки­ри­ла Ту­ра.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
– ска­зав Пiст­ряк, – ми­мо­шед­шую сед­ми­цю глум­лях­ся з мо­ло­ди­ця­ми по ши­ноч­кам здеш­ної па­лес­ти­ни i, ве­че­ру су­щу ми­нув- ша­го дне, бих не­под­ви­жен, аки кла­да, i нiм, аки ри­ба морс­кая. I се вне­зап­ная вiсть пот­ря­се мою унут­рен­ную ут­ро­бу, а па­че i па­че, єгда проч­тох i ура­зу­мiх по­ве­лi-нiє ми­лос­ти­во­го на­чальства зби­ра­ти­ся у по­ход аж до Чер­нi­го­ва.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”