Древослів

Словник Української Мови

лужичанин

[luʒɪt͡ʃɑnɪn] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    Представник західнослов’янського народу, що компактно проживає на території історичної області Лужиці (Лаузіц) у східній Німеччині (землі Саксонія та Бранденбург); лужицький серб, сорб.

  2. (Географія) –

    Мешканець або уродженець історичної області Лужиці незалежно від національності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лужичанин, р. лужичанина, д. лужичанинові, з. лужичанина, о. лужичанином, м. лужичанині, к. лужичанине

Більше записів