Древослів

Словник Української Мови

лупцьований

[lupt͡sʲoʋɑnɪj] Прикметник

Буква:Л

Значення

  1. (Медицина) –

    (про людину) Такий, що зазнав лупцювання, биття; побитий, зі слідами ударів.

  2. (Техніка) –

    (перен., розм.) Сильно пошкоджений, зламаний, понівечений (зазвичай про предмети).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лупцьований, р. лупцьованого, д. лупцьованому, з. лупцьованого, о. лупцьованим, м. лупцьованім

Більше записів