лунка

Приклад 1:
— з латини й гРвки, які він чи не найліпше з усіх дисциплін знав і любив, оскільки Теодосій Гак, адепт античности, як його інколи дражнили школярі, вмів прищепити гімназистам любов до предмету, що його він сам обожнював, — тоді Онуферкові й справді зайшла чорна хмара в мозок і зупинила мислення й пам’ять; єдине, на що він спромігся, — це тупо відчувати: такого не може бути, але саме таке й було, і в мозку зяяла суцільна лунка порожнеча, якої він, самозрозуміла річ, не годен був пояснити батькові, — та й як пояснити те, що йому самому лишалося непоясненне? ), — а тому, що він не витримав випробування на Червоній горі (якби те випробування далося ще раз повторити, він уже ніколи не допустився б подібної помилки, чи йому знову сталося б так, як тоді на базарі, коли він, хлопчисько, якого все цікавило, підгледівши, як гравці в кості на очах обшахраюють довірливих селепків, захотів і собі раз заграти з безсоромними пройдисвітами в переконанні, що він, Онуферко, який підгледів їхні примітивні трюки, не дасть себе обшахраїти, і його однак попри його щойно набуті знання і, як йому здавалося, виняткову звинність, вмить обшахраїли?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”