лукавство

Приклад 1:
У лісі є такі провалля, заховані під хрустом та галуззям, — не бачить їх ні звір, ані людина, аж поки не впаде… І ще говорить про хижість, про лукавство, — вже б мовчала! Я бачу, ще не знав натури твеї.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Чула смiх її i голос. Сього ще мало. Нi, сього доволi. Ся жiнка хижа, наче рись. Iще що! Нехай вона до нас у лiс не ходить. А ти хiба вже лiсова цариця, що так рядиш, хто має в лiс ходити, хто нi? У лiсi є такi провалля, захованi пiд хрустом та галуззям, – не бачить їх нi звiр, анi людина, аж поки не впаде… Iще говорить про хижiсть, про лукавство, – вже б мовчала! Я бачу, ще не знав натури твеї. Я, може, i сама її не знала… Так от же слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене смiє ходити, а хто нi, то лiпше сам я знов з лiсу заберуся на село. Вже якось там не пропаду мiж людьми. Бо я не став отут сидiти в тебе, як лис у пастцi. Я пасток на тебе не наставляла. Ти прийшов по волi. По волi ж i пiду, як тiльки схочу, нiхто нiчим мене тут не прив’яже! Чи я ж тебе коли в’язати хтiла? Ну, то до чого ж цiла ся балачка? Дов’язав останнього снопа i, не дивлячись на Мавку, пiшов до хати.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
— Виявилось, що все це брехня та лукавство! I в мене лишилась у серці тільки образа, що марно потрачено півроку, марно прийнято на душу муки через розлуку з тобою, через утрачене кохання… — Не втрачене, — тихо промовила Орися, — але слухай, Антосю: за що ж я так страшенно каралася, коли й без того моє життя лічилося лишень днями?
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”