логос

1. У давньогрецькій філософії — всезагальний закон, основа світу, розумний принцип, що керує Всесвітом; слово, поняття, думка або міркування.

2. У християнській теології (з великої літери: Логос) — одна з іпостасей Святої Трійці, Син Божий, предвічне Слово, що втілилося в Ісусі Христі.

3. У сучасному вживанні (частіше в науковому контексті) — слово, мова, мовлення або дискурс як спосіб вираження та існування думки (наприклад, у складних термінах: психологія логосу, соціальний логос).

Приклади:

Приклад 1:
Не випадково сло- во «психологія» походить від грецького «псюхе» – душа і «логос» – на- ука.Цей особливий внутрішній світ ( суб’єктивний) не залежить від зовнішніх умов та впливів і зовні неспостережуваний, а розкривається у самоспогляданні (інтроспекції). Перше наукове пояснення психічних явищ належить Декарту (1596- 1650 рр.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”