лінчований
[lint͡ʃoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:Л
Значення
- (Юриспруденція) –
Який зазнав лінчування — самосуду, розправи без суду та слідства, зазвичай з жорстоким побиттям або вбивством, що здійснюється натовпом.
- (Психологія) –
У переносному значенні: який зазнав різкої, нищівної та несправедливої публічної критики, осуду або морального осуду з боку суспільства або певної спільноти.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лінчований, р. лінчованого, д. лінчованому, з. лінчованого, о. лінчованим, м. лінчованім