Значення
- (Юриспруденція) –
У цивільному праві — особа, яка має право на отримання платежів (ренти, аліментів тощо) протягом певного строку або до настання певної події, обмежуючи право власності іншої особи (домінанта) на відповідне майно.
- (Фінанси) –
У фінансах та комерційній діяльності — сторона (наприклад, клієнт), щодо якої кредитною установою встановлено певний ліміт (обмеження) на операції (кредитування, видачу готівки тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лімітант, р. лімітанта, д. лімітантові, з. лімітанта, о. лімітантом, м. лімітанті, к. лімітанте