Древослів

Словник Української Мови

лепехуватий

[lɛpɛxuʋɑtɪj] Прикметник

Буква:Л

Значення

  1. (Ботаніка) –

    (Про рослини) Який має лепехи, тобто широкі, округлі листки або пелюстки.

  2. (Медицина) –

    (Переносно, розм.) Про людину: повний, огрядний, з повними щоками.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лепехуватий, р. лепехуватого, д. лепехуватому, з. лепехуватого, о. лепехуватим, м. лепехуватім

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘лепехуватий’ походить від ‘лепех’ (латка, клапоть), що пов’язане з праслов’янським коренем, який означав ‘щось плоске, широке’. Це слово описує щось, що має вигляд латок або клаптів, можливо, у значенні ‘клаптевий’ або ‘з латками’.
Споріднені слова:латка, клапоть, лахміття

Більше записів