1. У слов’янській міфології — божество весни, кохання та шлюбу, яке часто уявлялося у вигляді юнака з двома дудками (сопілками), що пробуджує природу та людські почуття; син богині кохання Лади.
2. У народній творчості та поезії — уособлення весни, молодості, кохання, часто використовується як символічне ім’я коханого або покровителя закоханих.
3. У переносному значенні — заст. про молодого, гарного та безтурботного юнака, часто закоханого.