drevosliv.com

Словник Української

лелечич

Буква

1. (зоол.) молоді лелеки, що ще не навчилися літати; лелеченята.

2. (перен., розм.) про високих, незграбних підлітків або юнаків.

Приклади:

Приклад 1:
А той цибатий, на клуні, звався лелечич. А те запахуще – любидра, канупер і кмин.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”