Властивість або стан бути легкоозброєним; наявність легкої стрілецької зброї (піхотного озброєння) у військового формування, підрозділу чи окремого бійця.
легкоозброєність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан бути легкоозброєним; наявність легкої стрілецької зброї (піхотного озброєння) у військового формування, підрозділу чи окремого бійця.
Відсутні