1. (У мовознавстві) Пов’язаний з взаємодією лексичного значення слова та його синтаксичної функції в реченні, що стосується способів вираження синтаксичних зв’язків і відносин за допомогою лексичних засобів.
2. (Про спосіб словотвору) Такий, що здійснюється шляхом переходу слова з однієї частини мови в іншу з набуттям нових синтаксичних функцій та граматичних ознак (наприклад, утворення іменників від дієслів: *сторож* ← *стерегти*).