Значення
- (Юриспруденція) –
Процес надання законності, визнання правомірності чи легітимності чого-небудь (наприклад, влади, режиму, інституції).
- (Юриспруденція) –
Документ, що посвідчує особу або підтверджує законність, правомірність певних дій, повноважень (наприклад, довіреність, мандат).
- (Соціологія) –
У політичній та соціальній теорії — визнання та добровільна підтримка суспільством існуючої влади, соціального порядку або інститутів, що ґрунтується на вірі в їхню справедливість та законність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. легітимація, р. легітимації, д. легітимації, з. легітимацію, о. легітимацією, м. легітимації, к. легітимаціє