легітимація

[lɛɦitɪmɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Процес надання законності, визнання правомірності чи легітимності чого-небудь (наприклад, влади, режиму, інституції).

  2. (Юриспруденція) –

    Документ, що посвідчує особу або підтверджує законність, правомірність певних дій, повноважень (наприклад, довіреність, мандат).

  3. (Соціологія) –

    У політичній та соціальній теорії — визнання та добровільна підтримка суспільством існуючої влади, соціального порядку або інститутів, що ґрунтується на вірі в їхню справедливість та законність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. легітимація, р. легітимації, д. легітимації, з. легітимацію, о. легітимацією, м. легітимації, к. легітимаціє

Більше записів