Значення
- (Історія) –
У Стародавньому Римі — вищий посадовець, призначений сенатом або імператором для виконання дипломатичного, військового або адміністративного доручення; також намісник імператора в провінції.
- (Релігія) –
У Католицькій церкві — дипломатичний представник Папи Римського найвищого рангу (апостольський нунцій, інтернунцій тощо), який акредитований при уряді іноземної держави або тимчасово направлений з особливим дорученням.
- (Юриспруденція) –
Заповідач, особа, яка залишила заповіт або призначила спадкоємця (застаріле значення).
- (Література) –
У переносному значенні — посланець, представник, носій ідей або традицій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. легати, р. легата, д. легатові, з. легата, о. легатом, м. легаті, к. легате