лавочка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лава” — невелика лава, низька сидіння для однієї або кількох осіб, часто без спинки, що встановлюється на вулиці, у садку, парку тощо.

2. Переносно — невелика, часто тимчасова, торгова точка або дуже мале підприємство, зазвичай у сфері обслуговування чи торгівлі.

3. У політичному жаргоні — невелика, часто маргінальна, політична партія або група, що не має значного впливу.

4. У спортивному жаргоні — лава запасних гравців команди, резерв.

Приклади:

Приклад 1:
Хіба що в підсвідомості живуть якісь неокреслені розмиті образи — стара комора, лавочка під липами, груші-глеки, пісня «Ой, ти дубе, дубе», якої співала мені няня Ганя… Все тоді було велике й загадкове. 18 грудня 1931 р. я народилася тут, у цьому будиночку і навіть, як казали мені, в тій самій кімнатці, що й Коцюбинський.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Одне з найкращих, найпоетичніших місць було коло школи, що дивилася вікнами на море; там перед школою, над морською кручею, був садочок і над самісінькою кручею була платформа з просторим виглядом на море та лавочка під ліріодендром, або тюльпановим деревом — дуже вигідна лавочка, щоб посидіти та дивитися на затишну затоку й зелений прибережний Кавказ, що хиливсь над морем. Лаговський сів тут, і сів сам.
— Тютюнник Григорій, “Вир”