латинянин

1. Представник давньої італійської народності, що мешкала в Лації (Лаціумі) — центральній області Апеннінського півострова, мовою якої була латина; засновник і житель стародавнього Риму.

2. У широкому історичному значенні — житель Стародавнього Риму, римлянин; також представник народів, що сповідували християнство латинського (римського) обряду, на відміну від греків чи слов’ян.

3. У сучасному релігійному та культурному контексті — християнин католицького (західного) обряду, який здійснює богослужіння латинською мовою або за латинським обрядом; католик.

Приклади вживання

Приклад 1:
Бо про один і той же предмет латинянин говорить так, а німець інакше. Наприклад, у Терен-ція сказано: коней або собак годувати (alere) для полювання.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |