Значення
- (Історія) –
Представник народів, що розмовляють романськими мовами, походження яких сягає Стародавнього Риму; зокрема, про жителів Італії, Франції, Іспанії, Португалії, Румунії та інших країн.
- (Історія) –
У історичному контексті — мешканець Лаціуму, центральної області Апеннінського півострова, або ж учень Стародавнього Риму; римлянин.
- (Релігія) –
Заст. Католик (переважно вживалося на українських землях для позначення віруючих західного обряду).
- (Лінгвістика) –
Рідкісне. Людина, яка вивчає або знає латинську мову.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. латинець, р. латинця, д. латинцеві, з. латинця, о. латинцем, м. латинцеві, к. латинцю