drevosliv.com

Словник Української

латинець

Буква

1. Представник народів, що розмовляють романськими мовами, походження яких сягає Стародавнього Риму; зокрема, про жителів Італії, Франції, Іспанії, Португалії, Румунії та інших країн.

2. У історичному контексті — мешканець Лаціуму, центральної області Апеннінського півострова, або ж учень Стародавнього Риму; римлянин.

3. Заст. Католик (переважно вживалося на українських землях для позначення віруючих західного обряду).

4. Рідкісне. Людина, яка вивчає або знає латинську мову.

Приклади:

Приклад 1:
Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против троянських злих синів; Коли Латин од поєдинків Сховавсь під спід своїх будинків І ждав, що буде за кінець; Коли Юнона скрізь літає, Всіх на Енея навертає Весільний збить з його вінець, – Гуде в Латії дзвін віщовий І гасло всім к війні дає, Щоб всяк латинець був готовий К війні, в яку їх злость веде. Там крик, тут галас, там клепало, Тісниться люд, і все тріщало.
— Самчук Улас, “Марія”

More posts