Значення
- (Лінгвістика) –
У фонетиці: додаткове артикуляційне діяння, що полягає у звуженні голосової щілини або напруженні голосових зв’язок під час вимови звука, що надає йому особливого тембру (наприклад, гортанного призвука).
- (Лінгвістика) –
У фонології: процес набуття звуком ознаки ларингалізованості внаслідок фонетичних змін або як диференційна риса у фонологічній системі мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ларингалізація, р. ларингалізації, д. ларингалізації, з. ларингалізацію, о. ларингалізацією, м. ларингалізації, к. ларингалізаціє