Значення
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — приголосний звук, що утворюється в гортані шляхом зближення або змикання голосових зв’язок; гортанний звук (наприклад, український [h] або гортанний зімкнений [ʔ]).
- (Медицина) –
У фармакології — лікарський засіб (таблетка, спрей, пастилка), призначений для розсмоктування або введення в ротову порожнину та глотку з метою лікування захворювань горла.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ларингал, р. ларингала, д. ларингалові, з. ларингала, о. ларингалом, м. ларингалі, к. ларингале