1. У фонетиці: додаткове артикуляційне діяння, що полягає у звуженні голосової щілини або напруженні голосових зв’язок під час вимови звука, що надає йому особливого тембру (наприклад, гортанного призвука).
2. У фонології: процес набуття звуком ознаки ларингалізованості внаслідок фонетичних змін або як диференційна риса у фонологічній системі мови.