лапа

[lɑpɑ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Зоологія) –

    Кінцівка тварин (зокрема ссавців, птахів, плазунів), що служить для опори, пересування, хапання, риття тощо, зазвичай з пальцями та кігтями або пазурами.

  2. (Лінгвістика) –

    Розмовне позначення людської руки (часто великої або незграбної).

  3. (Техніка) –

    Частина механізму, інструменту або пристрою, що формою або функцією нагадує кінцівку тварини (наприклад, лапа верстата, лапа для кріплення деталі, лапа швейної машини).

  4. (Ботаніка) –

    Розгалужена нижня частина стовбура дерева разом із прилеглими коренями; коренева лапа.

  5. (Техніка) –

    У техніці – опора, підставка, основа у вигляді розширеної або розгалуженої деталі (наприклад, лапа антени, лапа тріпода).

  6. (Література) –

    У переносному значенні – про вплив, могутню або зловісну силу, що охоплює, підкоряє собі когось або щось (наприклад, “лапа голоду”, “лапа репресій”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лапа, р. лапи, д. лапі, з. лапу, о. лапою, м. лапі, к. лапо

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘лапа’ походить від праслов’янського *lapa, що означало ‘ступня, нога тварини або птаха’. Воно споріднене з литовським lópa, латиським lapa, готським lofa (долоня), давньоверхньонімецьким laffa, давньоісландським lofi, а також з курдським lapk. Ці відповідники вказують на праіндоєвропейське коріння *lēp- зі значенням ‘рука, лапа’, пов’язаним з долонею та підошвою. Також існує омонім ‘лапа’ (у сполученні ‘лапа дубова’), що позначає ісландський мох, назва якого зумовлена формою та розміром лишайника.
Споріднені слова:долоня, ступня, кіготь

Більше записів