лад

Приклад 1:
Оце вже якось я в полі обробилася, то треба роботі хатній дати лад. Ой тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!..
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Бу­ла си­ла світ на свій лад по­вер­ну­ти, а те­пер ось шпир­ну­ти во­ро­га но­жем бо­юсь… Що ж, як на Москві зроб­лять не по-на­шо­му? Гроші гро­ши­ма, бо­яре бо­яра­ми, а цар – ду­ша пра­вед­на… XVII Мізкує собі ле­да­чий Іва­нець, хо­дю­чи по світлиці, аж ось увійшов вар­то­вий: – Який­сь чо­ловік має про не­гай­не діло яс­но­вельмож­но­го сповісти­ти.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Но сiє суть прик­лад i си­це­воє ро­зу­мi­нiє: чо­ло­вiк – Ко­но­топська сот­ня; гла­ва – пан сот­ник; ро­зум во гла­вi – аз, мi­зер­ний пи­сар; аз iмiю во­лю, си­рiч да­ро­ва­нiє, на­пи­са­ти бу­ма­гу, так що нег­лi i сам пол­ко­вий пи­сар ут­не по­доб­ную. Аще лi убо чо­ло­вiк не по­ви­нується гла­вi, уне їй єсть… та­кож­де i гла­ва ро­зу­му; во оноє урем’я iмать би­тi см’яте­нiє i сод­ро­га­нiє; та­ко i здi; аще сот­ня не iмать по­ви­ну­ти­ся па­ну сот­ни­ку, а сей воп­ре­ки iмать тво­ри­ти ме­нi хужд­ше­му i, що па­че усього, не прик­ри­ва­ти йо­го нез­на­нiй, но еще i глу­ми­ти­ся?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”