Мешканці або уродженці міста Києва.
Історична назва полян — східнослов’янського племені, що мешкало в Середньому Подніпров’ї з центром у Києві.
кияни
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сподівався, що кияни, знаючи про розгром Ромадановського, піднімуться, виженуть москалів і відчинять йому ворота. Зустрінуть так, як зустрічали його батька після Збаразької перемоги.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
— друзi‑кияни, розм’якнувши за чаркою, згадували, як познайомилися з ним у вiсiмдесят другому: приїхали у вiдрядження, впали на каву до мiсцевої “склянки”, пiдступився провiнцiал зашуганий: “Хлопцi, ви не художники? Тут моя майстерня поруч, ходiть, я вам свої роботи покажу, i кава в мене є,” — а, ну хiба що кава, давай, чувак, наливай, — а з чого взяв, нiби ми художники (були — писателi, актьори, вопшем, тоже набрiд порядошний)?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Потім цей зрадник сказав Ярополку: “Кияни посилають до Володимира, бажаючи тебе йому видати”, і радив йому втікати з Києва, бо “не маєш тут приязні до себе”. Ярополк, не відаючи зради його, послухався і втік з Києва, і зачинився в місті Рівному на Острі 823, а Володимир увійшов до a 157 b 823 Див.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: іменник (однина) |