Словник Української Мови
Буква
1. (хімія) Який стосується кислот і основ, пов’язаний з їх взаємодією або властивостями; що описує реакції нейтралізації між кислотами та основами.
2. (біохімія, фізіологія) Який характеризує або регулює співвідношення концентрації кислот і лугів (основ) у біологічних рідинах організму (наприклад, у крові).
Приклад 1:
Вони можуть бути 336 зарядженими, наприклад: H2PO4 – ↔ H+ + HPO4 2– HPO4 2– + H+ ↔ H3PO4 та нейтральними: H2O ↔ H+ + OH– H2O + H+ ↔ H3O+ Кислоти та основи існують тільки як супряжені пари: кислота ↔ основа + протон Кислотно-основний процес супряжених кислот і основ може бути засвідчений загальною схемою: AH + B ↔ BH+ + A–, де АН, BH+ – кислоти B, A– – основи. Протон не існує у розчині у вільному вигляді, у воді він утворює катіон гідроксонію H3O+.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Приклад 2:
Розпізнавальною ознакою цієї теорії є те, що кислота та основа взаємодіють один з одним із утворенням зв’язку за донорно -акцепторним механізмом: , де А – кислота, :В – основа, А:В – кислотно-основний комплекс (продукт кислотно-основної взаємодії). У результаті набуття атомом, який є відповідним за кислотні властивості, електронної пари часто виникає завершена електронна конфігурація.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”