ких-ких

1. Власна назва персонажа українського фольклору, зокрема казки «Ких-ких та Бур-бур», — чудовиська, що живе в лісі та лякає людей.

2. Уживається як іменування або образне позначення невизначеного, часто міфічного істота, яке начебто живе в глушині та видає звуки «ких-ких».

3. У переносному значенні — про те, чого неясно боїшся, невідому загрозу або вигадану, неіснуючу небезпеку (за аналогією з казковим чудовиськом).

Приклади вживання

Приклад 1:
А я собі: ких-ких-ких! кишки порвав регочучись.
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”

Частина мови: t.d. () |