1. У математиці, зокрема в аналізі та теорії ймовірностей — властивість послідовності або ряду, яка не є збіжною у звичайному (класичному) розумінні, але демонструє певну ослаблену форму збіжності, що дозволяє їй зберігати деякі корисні властивості збіжних об’єктів (наприклад, квазізбіжність за Чезаро або за середнім арифметичним).
2. У фізиці та прикладних науках — стан або процес, при якому система або траєкторія наближається до певної точки або режиму не строго, а лише в усередненому, статистичному або асимптотичному сенсі, часто через наявність шуму або слабкої нестійкості.