квазітвердість

Значення

1. У фізиці твердого тіла та матеріалознавстві — властивість матеріалу, що характеризує його опір пластичній деформації або руйнуванню в умовах високого гідростатичного тиску, коли класичне поняття твердості (мікротвердості) виявляється недостатнім для опису поведінки речовини.

2. У теоретичній фізиці та механіці — умовна, ефективна твердість матеріалу, що розраховується за певними моделями (наприклад, за моделлю Мі-Грюнайзена) для опису його поведінки при екстремальних навантаженнях, часто з використанням поняття “псевдопотенціалу”.

Правопис та відмінювання