1. (фіз.) Такий, що описує поведінку системи за допомогою моделі, в якій взаємодія між частинками (наприклад, кварками) представлена не як фундаментальне силове поле, а як ефективний потенціал, що залежить від відстані та інших параметрів, часто з урахуванням релятивістських обмежень.
2. (мат., фіз.) Пов’язаний з математичним оператором або рівнянням (квазіпотенціалом), що є узагальненням звичайного потенціалу для опису динаміки у конфігураційному чи імпульсному просторі, особливо в теорії розсіювання або квантовій теорії поля.