квазіпотенціальний

[kʋɑzipotɛnt͡siɑlʲnɪj] Прикметник

Буква:К

Значення

(фіз.) Такий, що описує поведінку системи за допомогою моделі, в якій взаємодія між частинками (наприклад, кварками) представлена не як фундаментальне силове поле, а як ефективний потенціал, що залежить від відстані та інших параметрів, часто з урахуванням релятивістських обмежень.
(мат., фіз.) Пов’язаний з математичним оператором або рівнянням (квазіпотенціалом), що є узагальненням звичайного потенціалу для опису динаміки у конфігураційному чи імпульсному просторі, особливо в теорії розсіювання або квантовій теорії поля.

Граматичні форми:

н. квазіпотенціальний, р. квазіпотенціального, д. квазіпотенціальному, з. квазіпотенціального, о. квазіпотенціальним, м. квазіпотенціальнім