1. (у математиці, зокрема в теорії груп та функціональному аналізі) Такий, що володіє властивостями, близькими до властивостей нормального об’єкта (наприклад, підгрупи чи оператора), але не зовсім їм відповідає; умовно нормальний.
2. (у фізиці, зокрема в статистичній механіці) Пов’язаний з квазінормальними модами коливань складних систем, що описують їхній перехідний або майже стаціонарний стан.
3. (у техніці та прикладних науках) Такий, що відхиляється від встановленої норми або стандарту, але може розглядатися як прийнятний у певних умовах або з певними обмеженнями; умовно нормальний.