Властивість математичних об’єктів (наприклад, поліномів, матриць, операторів), які формально є нерозкладними (не можуть бути представлені у вигляді добутку або прямої суми простіших об’єктів над заданим полем), але при розширенні поля скалярів (наприклад, переході до алгебраїчного замикання) стають розкладними.
Узагальнена властивість систем або структур, які поводяться як нерозкладні в певному контексті чи при певних умовах, але при зміні цих умов виявляють внутрішню складну будову або можуть бути декомпоновані.