1. Властивість або стан, що характеризує об’єкт (наприклад, математичну структуру, модель або систему), який є мінімальним не в абсолютному, а в певному ослабленому, умовному сенсі, задовольняючи лише частину критеріїв строгої мінімальності.
2. У математиці, зокрема в теорії графів, комбінаториці або теорії оптимізації — характеристика об’єкта, який не можна зменшити або спростити певним способом без втрати деяких ключових властивостей, що визначаються контекстом, тоді як абсолютно мінімальний об’єкт не допускає жодного подальшого зменшення.