1. (у математиці, теорії оптимізації) Такий, що є максимальним за певних обмежень або в певному підмножині, але не є абсолютним (глобальним) максимумом для всієї множини; умовно максимальний.
2. (у техніці, фізиці) Характеризуючий величину, що наближається до максимально можливої, але не досягає її через наявність обмежуючих факторів або умов.
3. (у переносному значенні) Дуже високий, практично граничний, але формально не є максимальним.