1. У топології — властивість двох топологічних просторів бути квазігомеоморфними, тобто існування між ними неперервного відображення, яке є гомеоморфізмом на щільну підмножину простору-образу.
2. Взаємна однозначна відповідність між структурами (наприклад, графами або частково впорядкованими множинами), що зберігає певні відношення сусідства або порядку, але не обов’язково є гомеоморфізмом у класичному топологічному сенсі.