1. (у математиці, зокрема в диференціальній геометрії та теорії сингулярностей) Такий, що має властивості, близькі до гладкого (неперервно диференційовного), але з певними обмеженими або контрольованими особливостями (наприклад, точками зламу, конусами), що допускають застосування методів аналізу, аналогічних до гладких об’єктів.
2. (у фізиці, матеріалознавстві) Такий, що лише зовні або в певному наближенні має гладку, рівну поверхню без видимих нерівностей, тоді як при детальному розгляді виявляє мікроскопічну шорсткість або структурні неоднорідності.