Значення
-
(математика) Властивість функції або поверхні, що є диференційовною скрізь, окрім, можливо, деякої множини особливих точок (наприклад, зламів або кутів), де похідна може не існувати або бути розривною; гладкість з обмеженими винятками.
-
(фізика, техніка) Характеристика поверхні або процесу, що є гладким лише в певному наближенні або в обмеженому масштабі, тоді як при детальному розгляді виявляються нерегулярності, шорсткість або дискретність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
р. квазігладкості, д. квазігладкості, з. квазігладкість, о. квазігладкістю, м. квазігладкості, к. квазігладкосте