1. (математика) Властивість функції або поверхні, що є диференційовною скрізь, окрім, можливо, деякої множини особливих точок (наприклад, зламів або кутів), де похідна може не існувати або бути розривною; гладкість з обмеженими винятками.
2. (фізика, техніка) Характеристика поверхні або процесу, що є гладким лише в певному наближенні або в обмеженому масштабі, тоді як при детальному розгляді виявляються нерегулярності, шорсткість або дискретність.