Словник Української Мови
Буква
1. Перша частина складних слів, що означає: умовний, нібито, ніби, уявний, мнимість, неправдиву схожість із чим-небудь; вказує на несправжній, лише зовнішній або формальний характер ознаки, що виражена другою частиною слова.
2. У науковій термінології (фізика, математика, біологія тощо) — префікс, що позначає об’єкт, який має лише деякі властивості або схожість на справжній, але не є ним у повному сенсі.
Приклад 1:
Сили F , що мають іншу природу, ніж пружні сили, але також задовольняють умову xkF −= , називаються квазіпру ж- ними, а 2 0mk ω= – коефіцієнтом квазі – пружної сили. Для вільних гармонічних коливань вздовж осі OX прискорення 2 2 td xda = .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Теоретично встановив в 1966 р. явище сил ь- но деформованих важких атомних ядер в квазі с- таціонарному стані, зумовлене деформуванням в ядрах з числом нуклонів 230 -250 оболонкової структури при д осягненні ядрами деформацій з станом осей порядку 1,8- 2,0. Вперше висунув і обґрунтував уявлення про наявність у важких ядер двогорбого бар’єру поділу.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
І невинні його автори, що текст про ідолів із Синопсиса перекочував до робіт російських істориків, надовго “прикрасивши” квазі– наукові писання “поганським ідолом” Колядою та ін. 854 a 215 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”