двонескінченний

1. (матем.) Такий, що має дві нескінченні межі або дві нескінченні грані; такий, що простягається до нескінченності в двох протилежних напрямках або має два нескінченні елементи.

2. (спец.) Такий, що характеризується подвійною, двосторонньою нескінченністю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |