квартир’єр

1. (історичне) Військовослужбовець, який у російській армії XVIII–XIX століть виконував обов’язки орендаря або управителя будинку для розміщення військової частини, відповідав за постачання та розквартирування солдатів.

2. (застаріле) Орендар або управитель житлового будинку, квартир; особа, що знімала та здавала в оренду житлові приміщення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |