Словник Української Мови
Буква
1. Рівень підготовки, компетентності або набір знань, умінь і навичок, які дають змогу виконувати певну професійну діяльність; професійна придатність.
2. Присвоєння певного розряду, класу, категорії або звання за рівнем професійної майстерності, результатів праці тощо.
3. Юридична оцінка, класифікація вчинку, дії з точки зору закону; визначення характеру правопорушення.
4. У спорті: відбіркові змагання для визначення учасників основного турніру або досягнення необхідного нормативу.
Приклад 1:
Та кваліфікація «народництва» досить часто набуває просто лайливого відтінку, бракує розуміння того, що це історично «виправдана» форма суспільної і художньої свідомости, яка несла в собі великий моральний позитив — за зужитістю словесних формул цього не слід забувати. Ми глибоко закорінені у своїй традиції — це ми з усіма «за» і «проти», це не тільки наше прокляття, а й наша своєрідність, наше обличчя.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Існує дві взаємодоповнюючі групи таких можливостей: функціональні (розвиток НДДКР, маркетинг, вдосконалення виробництва, технології тощо) та загальноуправлінські (кваліфікація та кругозір керівників, суспільний клімат в сеФ редині підприємства, методи роботи та організаційна структуФ ра, ресурси організаційної структури системи управління). Таким чином, доки рівень зовнішньої нестабільності зберігає для підприємства значення P1, успішна реалізація стратегії Sf вимагає можливостей Cf та Cm.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
Таких розірваФ них ланцюжків (зв’язків із зовнішнім середовищем) досить баФ гато: пропонований рівень зарплат – кваліфікація персоналу, пропоновані ціни на сировину – якість сировини, ставки креФ дитів – обсяг кредитування. Взаємозв’язки цих параметрів ноФ сять переважно імовірнісний характер, а BSC зовсім не приФ стосована для моделювання невизначеності й ризиків.
— Котляревський Іван, “Енеїда”