1. (діал.) Невеликий дерев’яний гребінець для чесання льону або конопель.
2. (діал.) Пристрій у вигляді дерев’яної скоби з зубцями для зчеплення возів під час спуску з гори.
3. (діал., рідк.) Кривий ніж, тесак; великий кийок, палиця.
квача
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— А так, як бач, Причина невелика: Якая ж із квача притика, Коли він квач? 1890 Муха й Бджола Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квітки подивиться, Почуть Зозулин голосок.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |