кричачи

1. Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “кричати”, що означає виконувати дію, супроводжуючи її гучним, різким голосом, часто від сильного почуття (болю, радості, ляку, гніву) або намагаючись когось покликати чи щось повідомити на відстані.

2. (у переносному значенні) Надзвичайно яскраво, різко виділяючись, привертаючи увагу (про кольори, деталі тощо).

Приклади:

Приклад 1:
Костя зі свого кутка пильно стежить за нею й раптом кидається на матір і починає бити її руками, ногами, кричачи: — Дрянь, дрянь!
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Приклад 2:
Потiм побiгла вулицею, стукаючи в вiкна i кричачи: «Рятуйте!..
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”