крутійка

1. Розмовне позначення жінки або дівчини, яка поводиться зухвало, викликаюче, демонструє свою впевненість, незалежність та часто нехтує загальноприйнятими нормами; зухвальниця, задирака.

2. У переносному значенні — про річ, японка або явище, що викликає захоплення своєю сміливістю, оригінальністю, ефектністю або екстравагантністю (наприклад, про пісню, танець, вчинок).

Приклади:

Приклад 1:
Оте рі­шуче Зосьчине «ніколи» тільки його потішило, навіть по­дало надію на дуже швидке побачення, може, й з важли­вими наслідками, бо йому не важко було дорозумітися, що дівчина ця — вередлива крутійка, яка сама не тя­мить, чого їй треба, а це дає великий простір діянню людини із сталим бажанням. Зокрема по­радувала його її звич­ка казати «не дозволяю», коли факт уже був доконаний.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”