Древослів

Словник Української Мови

кроква

[krokʋɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    Похила дерев’яна або металева балка, що спирається нижнім кінцем на стіну будівлі, а верхнім — на ковзани або коньковий брус, утворюючи основу дахового схилу.

  2. (Історія) –

    Рідкісне, застаріле позначення кривої, суковатої палиці, ціпка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кроква, р. крокви, д. крокві, з. крокву, о. кроквою, м. крокві, к. крокво

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘кроква’ походить від праслов’янського *kroky, що означало ‘розсоха’ або ‘палиця з розвилкою’. Це пов’язано з литовським ‘kraka’ (палиця, жердина) та латиським ‘kraks’ (дерев’яний ослін, гребінь даху). Існує також версія про зв’язок з грецьким ‘krokos’ (виступ на фортечній стіні). Слово ‘кроква’ означає ‘балка даху’, і його назва виникла через схожість з розставленими ногами (кроком).
Споріднені слова:крок, розсоха, жердина

Більше записів