Древослів

Словник Української Мови

кріпосниця

[kriposnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    Жінка, яка володіла кріпаками в дореволюційній Російській імперії; поміщиця, що мала право власності на селян.

  2. (Історія) –

    Застаріла назва фортеці, укріпленого замку або оборонної споруди (вживається переважно в історичному контексті або поетичній мові).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кріпосниця, р. кріпосниці, д. кріпосниці, з. кріпосницю, о. кріпосницею, м. кріпосниці, к. кріпоснице

Більше записів