Древослів

Словник Української Мови

кріпосник

[kriposnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    Власник кріпаків, поміщик, який мав право володіти кріпаками та розпоряджатися їх працею і особистістю в період існування кріпосного права.

  2. (Історія) –

    (переносне значення) Той, хто гнобить, поневолює інших, обмежує чиюсь свободу; тиран, деспот.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кріпосник, р. кріпосника, д. кріпосникові, з. кріпосника, о. кріпосником, м. кріпосникові, к. кріпоснику

Більше записів