кріпацтво

Історично сформована в Україні (з XVI ст.) та інших країнах Східної Європи система суспільних відносин, за якої селяни (кріпаки) були особисто та економічно залежні від феодала-землевласника, прикріплені до землі та підлягали суду свого пана; кріпосне право.

Стан, становище кріпака; кріпосна залежність, неволя.

Переносно: стан повної залежності, підпорядкування або обмеження свобод.

Приклади:

Приклад 1:
Воно викликало великий резонанс на Україні, де ще зберігалися вільнолюбні ідеали козацтва, яке саме в той час потрапило у кріпацтво. На Україні доля простих селян і козаків була вирішена.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”