Словник Української Мови
Буква
1. Найвищий ступінь чого-небудь, найбільш виражена форма якої-небудь властивості, якості, стану тощо; щось, що знаходиться за межами звичайного, помірного, середнього.
2. Надмірність у вчинках, поглядах, поведінці, що не визнає ніяких компромісів; радикальна позиція або дія.
3. Важка, скрутна обставина, безвихідь; стан, коли немає іншого виходу.
Приклад 1:
Це ми вже в іншу крайність вдарились. А от історія, припустімо, така: Left — bang, right — bang.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
Здійснюючи непоборні для театру завдання ілюзії та повноцінності акторського руху, воно зменшило сцену на цілий вимір, а розсунуло в безкрайність і кинуло на неї всю повінь дійсності, позбавивши її жодної реальності. Відібравши дії голос, воно зробило її зрозумілою для всіх племен і народів і отак, обертаючи колосальні противенства, як довершений діалектик, зміцніло й привернуло до себе людські погляди та серця.Рябизна постатей, країн і часів, зведених на екран жезлом німого чарівника, збуджувала в молодого письменника, Степана Радченка, ту лоскотну суміш радості й погноблення, що опановує людину десь серед безконечного степу, коли ніч бринить неспійманими шепотами й розгортає перед очі омани.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”