краєчок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “край”: невелика частина, ділянка або кінцева частина чогось, часто периферійна або найменш значуща.

2. У географії, історії або розмовній мові — невелика за розміром територія, місцевість, околиця, часто з певною специфікою або віддалена від центру.

3. Переносно — незначна, ледве помітна частка, ознака або прояв чогось (наприклад, почуття, явища).

Приклади вживання

Приклад 1:
У правій частині кадру видно лише краєчок чийогось стола, однак невідомо, 257 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ хто за ним сидить, та й , мабуть, несуттєво. У центрі кадру, ближче до дзеркала, — стіл, за яким сидять двоє — Стаса Перфецького впізнаємо відразу, а біля нього молода жінка в темно-вишневому жакеті, як здогадуємось, Ада Цитрина.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |